Смт. Гончарівське Чернігівський район Чернігівська область

            Селище Гончарівське – центр Гончарівської громади,  розташоване за 38 км від обласного центру – м.Чернігів.

Історія нашої місцевості до 1953 р.

На території Гончарівського уже в 1910 р. існували невеличкі хутори, на декілька дворів. …Оселялися якось біля невеличкого озерця на Чернігівщині люди. Жили мирно, робили все разом. Будували невеличкі хатинки, займалися рибальством.  Згодом почали обробляти землю й помітили, що вона глиняста. Якщо глину розім’яти, а тоді обпалити, вона стає міцною. З того часу цей матеріал став основний для виготовлення посуду. З роками цей процес удосконалили – винайшли гончарний круг. Гончарство стало улюбленим заняттям. Озеро, навколо якого розселилися люди, назвали Гончарів Круг. А селище – Гончарівське.  Так говорить легенда про історію виникнення селища.

Хутори, навколо озера  належали до Остерської волості Чернігівської губернії, і в ці роки ними керував житель с.Смолин Попружний Іван Удович, який  закінчив 3 класи  звичайної школи до 1917 р.   Після революції ці села стали належати УНР,  радянську владу на території яких було встановлено - 21 грудня 1919 р. Спочатку територію перейменували на Чернігівський округ, а з 1932 – Чернігівську область.

Ветерани військової служби, які проживають у селищі Гончарівське, добре пам’ятають 1953 рік. Саме тоді за сприяння Василя Чуйкова–командувача Київського військового округу, було дано початок новій  історії селища та полігонів, що його оточують. Поблизу тодішнього хутора Гончарів Круг закладено перші військові полігони, а на місці самого селища почало будуватися військове містечко, що згодом отримає назву Гончарівське.

17 квітня 1953 року на підставі директиви штабу Київського військового округу № УК 1/0012339 від 05.04.1953 р. був сформований  7-ий танково-артилерійський полігон, військова частина 62929 (розташована на території хутора Гончаров Круг). Станом на 90-ті роки -   це в/ч 67682 – 238 загальновійськовий полігон.

Саме, 17 квітня 1953 року і вважається Днем заснування селища.

Першим командиром, начальником полігону був полковник Подтихов Дмитро Панасович. З роками кількість населення зростала. І в 1961 році у центрі селища відкрили філіал Смолинської школи. Радісною подією для жителів стало рішення Чернігівського райвиконкому від 10 листопада 1963 року, за яким філіал Смолинської школи було перейменовано в Гончарівську восьмирічну школу.

Рішенням Чернігівського виконкому обласної ради народних депутатів від 24.04.1990 року № 105 військове містечко Гончарівське було віднесено до категорії селищ міського типу і створена Гончарівська селищна рада (до цього населений пункт відносився до Смолинської сільської ради). Загальна площа населеного пункту становить 152 га.

На території селища базувались такі військові частини:

  • в/ч 55579 (ракетна бригада), яка була сформована в лютому 1962 року, а в 1999 році - переведена до м.Умань;
  • в/ч 12382 (окрема авіаційна ескадрилья) – в 1970 р.  переведена з м.Конотопа до Гончарівського;  розформована у вересні 1994 р.;
  • в/ч 22216 – окрема рота матеріально-технічного забезпечення при авіаційній ескадрильї, розформована в 1994 р.
  • в/ч 28216 – рота зв’язку,  розформована в 1995 році;
  • дві танкові частини: в/ч 77855 і в/ч 64517;
  •  в/ч А0303 (48 окремий батальйон радіаційного хімічного, біологічного захисту) – сформовано в 1962 році, розформована в 2001 році;
  • згідно директиви Міністра оборони України від 20.12.1996 року 1 вересня 1997 року було сформовано на базі двох полків в/ч А1815 – танкову бригаду. Першим командиром був – Замана Володимир Михайлович.

Зараз селище невеличке. На сьогодні функціонують заклади соціальної сфери, які у повній мірі забезпечують потреби мешканців селища. Тут функціонують відділення поштового зв’язку, кабельне телебачення, філія Ощадбанку, ВК КЕВ м. Чернігів, Гончарівська гімназія, школа мистецтв, дитячий садок «Лісова казка», амбулаторія загальної практики  сімейної медицини,  2 аптеки, заклади торгівлі, магазини, кафе, бари,  швейні і ремонтні  майстерні. Працює Гарнізонний будинок офіцерів.

Духовну відраду та підтримку гончарівці завжди знайдуть у Свято Михайлівській православній церкві.

На території Гончарівської селищної ради дислокується Перша Окрема Сіверська танкова бригада.  Військові  приїжджають з усіх куточків України. Скільки людей – стільки доль. Але всі вони по-своєму закохані в цей куточок північноукраїнського  Полісся, який став для кожного рідним.  І доля кожного війсковослужбовця переплітається з історією Першої Окремої танкової бригади.

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ  ПЕРШОЇ ОКРЕМОЇ ТАНКОВОЇ БРИГАДИ

Військова  частина була сформована 12 грудня 1942 року , згідно наказу Верховного Головнокомандувача на станції Лось , що під Москвою. В січні 1943 року Головнокомандувачу були продемонстровані зразки самохідних артилерійських установок, яким він дав високу оцінку , після чого почалося комплектування нашої частини САУ калібру 76 мм, та 122 мм. 27 січня частина, отримавши назву 1433 самохідно-артилерійський полк, вибула на Волхівський фронт, що під Ленінградом. Унікальність її була в тому, що це був перший самохідно-артилерійський полк.

12 січня 1943 року війська Ленінградського і Волховського фронтів прорвали блокаду Ленінграда. Вузька лінія землі єднала Ленінград з країною, проте загроза місту залишалася. Військам була поставлена задача відкинути ворога геть.

14.02.1943 року 1433 САП отримав бойове хрещення.

 З перших же днів свого бойового шляху особовий склад частини показав себе з кращого боку і за мужність та масовий героїзм, який був показаний в жорстоких боях за визволення міста Новгород полку було присвоєно почесне найменування “Новгородський”. А за визволення місць Острів та Тарту полк було нагороджено орденами Бойового червоного прапору та Червоної Зірки.

Після кривавих боїв за звільнення від фашистів Прибалтики полк було направлено на переформування, частину було переозброєно та доукомплектовано особовим складом. Далі частина бере участь у визволені України і за мужність проявлену в боях за місто Самотня частина була перейменована у 423 гвардійський самохідно - артилерійський полк. Після звільнення від фашистів гвардійці-самохідники брали участь у оволодінні міст Опель, Котбус, Брандербург за що, відповідно були нагороджені орденами Богдана Хмельницького, Олександра Невського та Кутузова 3-го ступеня.

29 квітня гвардійці отримали чергову бойову задачу – наступ у напрямку міста Бранденбург. 1 травня полк перейшов у наступ.

Під час бою бойова незгасима мужність особового складу, вірний бойовий розрахунок командування зіграли вирішальну роль. Місто Бранденбург було звільнено.

На той час стало відомо, що ворог знов заволодів Беліце. Командування полку приймає рішення – відбити місто у фашистів. Гвардійці з честю відстояли бій і здобули Перемогу для мирного народу.

28 травня 1945 року За зразкове виконання завдань командування у боях з німецькими загарбниками при оволодінні містом Бранденбург та проявленні при цьому доблесть та мужність 423 Гвардійський Самохідний Артилерійський Новгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького, Олександра Невського та Червоної Зірки полк. Було нагороджено Орденом “Кутузова” ІІІ ступеня.

Закінчив полк свій бойовий шлях 9 травня у Празі. Після війни частина була значно скорочена (був час коли вона навіть була окремою батареєю ) неодноразово змінювала місце своєї дислокації, але при цьому вона залишалася Гвардійською та продовжувала мати свої ордени. Так після Праги був Відень, потім Будапешт, Бухарест, а потім Україна. В 1956 році на базі частини було сформовано танковий полк, який згодом отримав назву 292 гвардійський танковий полк, який увійшов до складу 72 стрілецької дивізії, дислокованої у місті Біла Церква. За рішенням командування танкові полки Білоцерківської, лубенської та Конотопської дивізій були зосереджені у Гончарівському, де були найбільш сприятливі умови для бойової підготовки танкових підрозділів, з тієї  пори наша частина знаходиться у Гончарівському.

Після проголошення незалежності України частина увійшла до складу Збройних Сил України. В 1997 році згідно з директивою Міністра Оборони на базі 292 танкового полку  та 280 танкового полку  було створено 1 Окрему Танкову Бригаду, яка є одним з найбільш підготовленим з'єднань Сухопутних військ України. На прохання Ради Ветеранів, Військової Ради Північного Оперативного Командування бригаді на довічне зберігання було залишено Бойовий прапор 292 танкового полку , його бойові ордени та історичний формуляр. Таким чином 1 ОТБр є правоприємником славетних бойових традицій 292 гвардійського танкового полку. За високі показники в бойовій підготовці, внесок в підтримку високої бойової готовності 30.10.2000 року бригаді було поновлено звання “Гвардійська”, а 15.11.2000 року за підсумками рейтингу “Золота фортуна” бригаду нагороджено орденом “За трудові досягнення 4-го ступеня”

На сучасному етапі бригада з гідністю відстоює незалежність і суверенітет нашої держави в ході проведення антитерористичної операції на сході України, вона є одним з кращих підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України. 1-ша танкова бригада — єдина у Збройних Силах, на озброєнні якої є модернізовані українські танки Т-64 БМ «Булат».  На озброєнні з'єднання перебувають танки

Т-64БВ, Т-64БМ «Булат», бойові машини піхоти БМП-1, зенітні гарматні ракетні комплекси «Тунгуска» та інші зразки озброєння. Бойові машини оснащені високоточною зброєю та сучасними керованими ракетами «Комбат», мають потужні двигуни, системи динамічного захисту та наведення.

18 листопада 2015 року, в рамках загальновійськової реформи, указом Президента України Петра Порошенка була затверджена назва військової частини — 1 окрема гвардійська танкова бригада замість колишньої назви 1 окрема гвардійська танкова Новгородська орденів Червоного Прапора, Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Червоної Зірки бригада.

22 серпня 2016 року, указом Президента України Петра Порошенка було виключено з ужитку гвардійське звання.

23 серпня 2017 року, з метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26-ї річниці незалежності України, указом Президента України Петра Порошенка бригаді було присвоєне почесне найменування «Сіверська». 24 серпня 2017 року, на параді до Дня незалежності України, Президент України Петро Порошенко вручив бригаді бойове знамено.